НІКОДЕМ ПРЕГОВСКІ: «Не цікавить мене універсальне, візуальне есперанто»

«День, коли відчую захоплення собою і вирішу, що зробив визначний плакат буде означати, що маю зайнятися чимось іншим»

Нікодем Преговскі, народився у 1981 році в Торуні. Навчався на Відділенні Мистецтв Університету Миколи Коперніка в Торуні. Захистив диплом з плакату, під керівництвом професора Sławomira Janiaka (2005), додаток до диплому з Марярства під керівництвом професора Bogdana Przybylińskiego. З 2007 року асистент кафедри графічного дизайну Миколи Коперніка в Торуні. У 2009 році захистив докторську дисертацію на тему плакату. Учасник кількох десятків виставок з графічного дизайну в Польщі та за кордоном (Бельгія, Чехія, Фінляндія, Литва, Німеччина, Сербія, Словакія, Україна, Америка, Італія). Лауреат кількох десятків премій і нагород в області плакату. Член Асоціації графічних дизайнерів Польщі.

Нікодем, розкажи про себе, про свою творчу роботу, як довго працюєш графічним дизайнером? Чим для тебе є графічне проектування?

Хто з польських або може світових художників надихає тебе і вплинув на твоє становлення як графічного дизайнера?

Займаюсь графічним дизайном протягом 12-ти років. Працюю на факультеті образотворчих мистецтв в Університеті Миколи Коперніка в Торуні, де зараз я є завідувачем кафедри графічного дизайну. Проводжу практичні заняття з графічного проектування, основ типографіки та книгодрукування. Також я пишу статті про історію дизайну та його сучасний розвиток. Дизайн для мене є важливою частиною життя, ставлюся до нього, в першу чергу, як до професії, але також і, як до можливісті відволіктись від повсякденних завдань. Роблю багато авторських проектів для власного задоволення, або задоволення інших людей. Якби я мав визначити у відсотках – дизайн займає приблизно 20% моєї активності протягом дня. Решту я присвячую нормальному життю. Головний принцип, який я намагаюся застосувати до процесу проектування, — «нічого силою». Якщо робота мене не влаштовує, я втомлююся, або не можу зробити щось, то просто цього не роблю. На щастя, можу собі дозволити не виконувати непідйомних завдань за будь-яку ціну.

Не буду оригінальним, якщо скажу, що художником, який великою мірою вплинув на моє творче формування був Хенрік Томашевський. У 70-і роки в журналі «Проект», було опубліковано інтерв’ю, в якому він сказав: «(…) Я не впевнений, чим зараз є плакат і яку виконує функцію. Чи інформує, чи рекламує, чи може це просто прикраса на стіні, рекламний гаджет, працює сам по собі» – це цитата, можливо, найкраще ілюструє зміни, які відбуваються з плакатом протягом останнього десятиліття.

Чи маєшь власну філософію проектування і методику, яка допомагає тобі в роботі над проектами?

Методи, які використовую в процесі проектування часто для мене самого є загадкою. Не маю заздалегідь якогось готового рецепту для вирішення дизайнерських завдань, скоріше підлаштовую методи до конкретної задачі, і часто трапляється, що під час роботи навіть сам буваю вражений та здивований результатом. Важливу роль у роботі для мене відігрує ступінь випадковості, особливо в пошуку асоціацій, які мають відношення до конкретної теми плакату або іншого проекту. Власні авторські проекти трактую, як експериментальний майданчик на відміну від комерційних проектів, в яких беру на себе відповідальність за цільність та ефективність візуальної комунікації.

Як давно вже працюєш у напрямку плакату? Чи памятаєш ідею свого першого плакату?  Яка тематика плакатів найбільше тебе цікавить?

Плакат вважаю надзвичайно важливим напрямком графічного дизайну. Думаю, що це виходить в мене найкраще з того, що роблю в рамках проектної діяльності. Я маю справу з ним з самого початку, тому що вже з часів навчання в університеті це була моя улюблена форма художнього вираження.

Не пам’ятаю перших плакатів, які я зробив – напевно то були студентські роботи по завданням мого професора. Але я пам’ятаю перший важливий для мене проект, який був прийнятий на велику виставку за кордоном. Плакат був присвячений річниці Чорнобильської аварії. А виставка, для участі в якій було прийнято плакат мала назву «4-й Блок» і відбувалась в Харкові. Це особливо важливо для мене, тому що через 10 років я був відзначений в Харкові першою нагородою за плакат на екологічну тематику.

Що стосується тем плакатів, які найбільш цікавлять мене, то це теми, що стосуються нестандартних питань. Я не люблю працювати над темами, які обговорювались вже багато разів з різних точок зору. Намагаюся шукати нові проблеми і відповідно нові методи реалізації. А якщо я маю говорити про щось, що вже неодноразово було обговорено – шукаю нову візуальну мову: брутальну, іронічну, складну. Не цікавить мене універсальне візуальне есперанто.

Чим для тебе є плакат і які основні правила його створення?

Плакат для мене, в першу чергу, є інструментом художнього cамовираження. Медіа, завдяки якому ти можешь повідомити щось важливе, розказати про проблему. Факт поєднання візуального образу і типографіки дає великі можливості для передачі інформації. Зараз практично кожен інтернетовий мем є плакатом.

Перефразовуючи слова Еріка Спікермана з фільму «Helvetica» 2007 року, в якому він сказав, що helvetica, як повітря, що нас оточує, те ж саме можна сказати і про плакат. Як форма передачі повідомлення він є всюдисущий (wszechobecny). Не дивлячись на велику кількість думок про втрату його значимості, маємо все більше чудових професіоналів і аматорів, які створюють плакати, що свідчить про демократизацію цієї форми проектування. Щодо принципів створення: моє головне правило в проектуванні плакату – це відмова від правил. Це не означає, що можна ігнорувати його історію, канони та догми. Знаючи традиції плакату, ми можемо підходити до них творчо, пожонглювати конвенціями, стилями, зламати деякі схеми. Як я вже казав в плакаті мене цікавить в першу чергу пошук альтернативних рішень.

Я вважаю, що плакат на сьогоднішній день є однією з найбільш виразних, емоційних форм графічного проектування, який існує на межі дизайну та мистецтва. Як на твою думку, чи важливим в проектуванні плакатів є вираження свого творчого авторського Я?

Я повністю згоден з думкою, що плакат стоїть на межі дизайну і мистецтва. Насправді, ми все частіше стикаємося з плакатами, в яких комунікативна функція не є такою важливою, а художнє самовираження автора виходить на перший план. У зв’язку з цим, я думаю, що вираження власних поглядів і авторського «Я» в плакаті є надзвичайно важливим – думаю, що це ознака нашого часу, коли мова йде про еволюцію цього медіа. Однак, ніколи не потрібно забувати, що історія дизайну є виразною синусоїдою, а не просто прямою лінією – домінування функції над формою безумовно повернеться знову. На даний момент у мене склалося враження, що плакат повільно дрейфує в в сфери раніше відведені для чистого мистецтва.

 

Школа плакату в Польщі одна з найсильніших у світі. Плакат в Польщі це історично глибока форма графічного проектування, яка живе, динамічно розвивається та викликає велике зацікавлення в українському дизайнерському середовищі. Як на твою думку, чим характеризується сучасний польський плакат та на скільки ця форма проектування є актуальною?

Думаю, що сучасний плакат в Польщі не сильно відрізняється від світового плакату. Відчуваю, що минули вже часи національних шкіл. Такі стилістичні відмінності сьогодні неможливі, хоча б з погляду на швидку передачу естетичних конвенцій, знань і технологій. Польська школа плакату була історичним явищем, яке відбулося в певний момент часу і за певних обставин, і зовсім інше — це сучасний польський плакат. Безсумнівно, традиція польської школи плакату весь час має вплив на його форму, не тільки в нашій країні. Вважаю, що сучасний плакат в Польщі — це перш за все сукупність безлічі різних особистостей з різними темпераментами.

Що можеш порадити молодим дизайнерам, які починають працювати в напрямку плакату?

Перш за все, бути самим собою і не намагатися за будь-яку ціну подобатись. Часто спостерігаю, як студенти, зачаровані конкретними трендами, або митцями, починають до них уподібнюватись, втрачаючи свою особисту, суб’єктивну точку зору. Потрібно мати на увазі, що дизайн це в значній мірі вміння бути наполегливим, наполягаючи на своєму в конфронтації з клієнтом і з цілим світом. І тут знову звернусь до слів Хенріка Томашевського, який в одному з інтерв’ю сказав, що «в тим, що роблю хотів би в першу чергу нікому і нічому не підходити».

На твою думку, що в даний час є найважливіше у освіті дизайнера? Яким має бути сучасним графічний дизайнер і що повинно бути основою, фундаментом професіональної діяльності?

На мій погляд, навчання дизайнера повинне бути як найбільше «персоналізоване». Ми є свідками зростаючої кількості спеціалістів в дизайні. Не можна одна людина володіти всіма необхідними навичками – бути професійним типографом, ілюстратором і добре робити плакати одночасно. Отже, важливий індивідуальний підхід і розвиток у студентів саме того, що найкраще у них виходить, направляти їх на правильний шлях.

Крім того, надзвичайно важливим є теоретична база. Не можна розповідати про дизайн, спираючись виключно на інтуїцію. Потрібно знати термінологію, правила створені вже давно, мати критичне ставлення до сучасного дизайну, а також звернути особливу увагу на сам процес проектування, так щоб всі рішення, прийняті студентом в процесі роботи були свідомі. Студент повинен знати відповідь на питання «чому я зробив саме так, а не інакше?»

Як вважаєш,  яка роль графічного дизайнера в світі? Що є найголовнішим в професії?

Якщо говорити щиро – я не перебільшую роль дизайнерів у світі. Набагато важливішу роль мають науковці, які шукають лікування для хворих на рак, або люди, які борються за права людини. Дизайнер може їм тільки допомогти створюючи інструмент пропаганди. У цьому сенсі наша робота може бути важливою і корисною, але це все-таки «тільки» для популяризації досягнень інших людей – набагато більш важливих, ніж сам дизайн.

У роботі насамперед важливим є дистанція до самого себе і усвідомлення того факту, про який я говорив, що ми є відповідальними лише за красиві кольорові картинки, і здійснивши помилку нікому не зашкодимо, як наприклад хірург, який помилково зашиє в людині марлевий тампон.

Що керує твоїм життям? Яку маєш життєву філософію?

Бути критичним до своїх робіт і постійно удосконалювати власні методи проектної роботи. День, коли ввідчую захоплення від себе і вирішу, що зробив видатний плакат буде означати, що маю зайнятися чимось іншим.

Чи маєш якусь мрію, що хотів би зробити видатного в дизайні у своїй країні, або, можливо, щось змінити?

Маю багато мрій. Більшість з них не відноситься до графічного дизайну. Серед тих, які з ним пов’язані на перший план виходить моя мрія про роботу ілюстратором дитячих книг. Я серйозно. Реально виданих, щоб ці книжки потрапили до рук дітей, а не тільки до моєї шафи.

Leave a Reply

Your email address will not be published.